Мільйони людей забрала друга світова війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.

             Сльоза зорі стоїть над обеліском,

             Сховавши клопоти людські і сни.

             Сьогодні треба поклонитися всім низько,

             Усім хто не прийшов з війни!

   Такі обеліски є у всіх куточках рідної землі, як вічна пам'ять та нагадування про страшні роки тієї жорстокої війни…. На території нашого району поблизу Лохвиці розкинулося в своїй трагічній скорботі Урочище Шумейкове. Там  завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я вічного вогнища -  вічна пам'ять про синів, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради життя.

            Вже стільки літ і стільки зим,

            Як відгримів той бій кривавий,

            Вони ще там, на полі слави…

            Уклін їм, мертвим і живим!

   Вже традиційно студенти нового набору нашого навчального закладу відвідують це священне місце якраз напередодні річниці трагедії, що сталася в Урочищі восени сорок першого року. 15 вересня студенти групи Т14б (керівник групи Мірошник Н.Л.) та групи М13б (керівник групи Супрович Т.В.) побували в Шумейковому. Спочатку студенти відвідали краєзнавчий музей, де прослухали цікаву розповідь про історію Лохвицького району. А потім відбулася екскурсія в Урочищі. Студенти зацікавлено слухали екскурсовода. Навіть дитячі пустощі відійшли на задній план. Обличчя студентів були урочисто сумні. А навколо була тиша і ледь відчутний шелест листя на деревах. По завершенні екскурсії відбулася лінійка Пам’яті, в якій взяли участь студенти обох груп. Під скорботну хвилину мовчання до обеліска були покладені квіти.

              Нехай вічні вогні на могилах горять,

              Перед ними завжди на коліна ставайте.

              Пам’ятайте живих і померлих солдат,

              Схиліть голову – шану віддайте.

Н.Л.Мірошник,

керівник групи Т14б